Правила покарання

• Покарання не має шкодити здоров'ю дити­ни — ні фізичному, ні психічному. Більше того, покарання повинно бути корисним.
• Якщо є сумніви, покарати чи ні,— не карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що надто м'які, довірливі й нерішучі. Жодних покарань «про всяк випадок».
• За один раз — одне. Навіть якщо провин велика кількість, покарання може бути суво­рим, але тільки одне за все одразу. Покаран­ня — не за рахунок любові, щоб не трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й нагороді на які вона заслуговує.
• Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням. Такі покарання не дають мож­ливості дитині стати іншою.
• Покараний — пробачений. Інцидент вичер­пано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова. Не заважайте життю спочатку.
• Без приниження. Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки в зворотній бік.
• Дитина не повинна боятися покарання. Не по­карання вона має боятися, не гніву нашого, а нашого засмучення. Необхідно прийняти як реальність, що дитина не досконала, вона не може не засмучувати тих, хто її любить.